Побачення після якого соромно було чомусь мені

KOGDATA.RU — Ось часто читаю пости на тему меркантильності. Зазвичай вони супроводжуються запеклими суперечками з обох сторін: жінок називають халявщіцамі, які посягають на гаманці з грошима, а чоловіків - скупими ніщеброд.

Одного разу я ходила на побачення з хлопцем. Причому це була наша друга зустріч. У перший раз ми мило поспілкувалися, трохи розповіли про себе та про плани на майбутнє. Другу зустріч знову призначив хлопець.

В кінці вечора, коли принесли рахунок, він сказав, що зараз сутужно з грошима. Я кивнула. Чай коштував 150 рублів. Я дала йому 100 рублів. Більше ми нічого не замовили. Просто сиділи і розмовляли, та я в общем-то і не ходжу заради безкоштовного вечері. А потім він попросив мене докинути його до будинку (я на машині), бо на вулиці було холодно, а він живе недалеко. Саме епічно, що під час прощання він спробував мене поцілувати. Потім я довго думала, що, можливо, це була перевірка, яку я не пройшла, але стало якось неприємно, що чоловік себе так повів.

Так погано провів час, що навіть за чай не захотів платити? Хіба в мені говорить в такому випадку меркантильність? Навіть одногрупники завжди платили за мене в транспорті в студентські роки, коли туго з грошима було у всіх. Якщо вони не брали гроші, то платила за них сама в наступний раз, а друзі-чоловіки досі платять в кафе, якщо збираємося разом. В який момент я звернула не туди? За вечерю я б сама заплатила, без проблем, але, блін, 150 рублів за чай?

Невже хтось справді вважає, що для жінки в наш час чашка чаю - це подарунок долі? На мій погляд, краще взагалі не ходити на побачення таким чоловікам, щоб не ганьбитися. Автор: Артем Маслов